Метод самомотивації №1.
Найпотужнішим мотиватором у моєму житті став викладач вищої математики в університеті. Стоячи на платформі метро о 8 ранку після бурхливої ночі, я відчувала себе найбільш демотивованою людиною у світі. 20 хвилин у заповненому вагоні тільки поглиблювали цей несприятливий настрій до наук. Але вже о 9й годині вимогливий викладач з легкістю вирішував питання мотивації глибоким проникненням в інтеграли. І після першої пари я вже була в такому тонусі, якого вистачало до кінця дня – домашня робота виконувалась на льоту, нудні параграфи читалися без зусиль, інформація засвоювалася з подвійною інтенсивністю.
Зараз функцію злого викладача час від часу виконують:
• команда, що ставить незручні питання та вимагає задач і профілактичних робіт
• ментор, який змушує писати щоденні звіти про прогрес до цілі
• партнер, що виконує свою частину домовленостей (на відміну від декого) або не виконує (очікуючи мотивації)
• учасник бізнес-клубу, що наводить на думку – “а що, так можна було?”
В будь-якому разі, залучення оточуючих до вашої справи завжди додає вогню. Якщо на шляху до великої мети у вас ще немає співучасника – раджу його знайти.
Метод самомотивації №2.
У літературі радять у важкі часи думати про кінцеву мету. Але, на мій погляд, коли потрібно трудитися кілька років, не спостерігаючи результату, ця безглузда порада здатна хіба що викликати нервовий розлад, вихід з реальності в мережі та переїдання шкідливих продуктів.
Я мріяла про спортивну фігуру багато років. Але не могла досягти стійкого результату. Допоки у черговій спробі мій новий тренер не порадив мені забути про мотивацію. І про те, що вона в принципі має бути. Мої регулярні відвідування тренувань о сьомій ранку вважалися не геройством, а рутинною справою. Так, без належного емоційного живлення, я перестала дивитися в дзеркало і ставати на ваги щоранку, сповнившись марних очікувань. Знизивши напругу, результат з’явився пізніше в дзеркалі та на фото як побічний ефект. З тенденцією до зникнення, коли починаю за ним слідкувати.
З ефекту спостерігача випливає спосіб номер 2. Забути про мотивацію і системно робити потрібні дії без героїзму та ентузіазму. Таким чином, зменшити зайве напруження, не чекаючи саботажу нервової системи.
Метод самомотивації №3.
На цей раз я вирішила, що маю залишити операційні задачі, натомість займатися тільки стратегією і розвитком.
Прокидаючись рано вранці і смакуючи каву, я з задоволенням уявляла продуктивний день. Писала плани в блокнот, визначала пріоритети, резервувала час у календарі під важливе і не термінове.
Мої плани дотримувались приблизно до 9 ранку. Відразу після того як я налаштовувалася на продуктивний день, мікроменеджмент виникав зненацька, як тропічний циклон. Нагадати підрядникам про дедлайн. Виставити клієнту рахунок та отримати гроші, попри технічні складності. Вислухати партнера й віртуозно вивести його з творчої кризи. Знайти потрібних людей для реалізації нового проекту. Забракувати геніальні ідеї новозалучених.
Ці завдання накопичувалися тому, що в потрібний момент (до пожежі) я відкладала рутинний процес по запобіганню таких ситуацій. Зайвий раз перевірити, попрацювати з ризиками, систематизувати дані, написати документацію – все це було дуже нудно і терпляче чекало своєї години.
Сейсмічна активність почала вгамовуватись, коли я вподобала ці нудні задачі і перестала їх накопичувати. Новий рівень менеджменту настав, коли заповнення якихось таблиць, документів або тендерів стали для мене перезавантаженням та медитацією, а стратегія та продажі все ж набагато стресовіші завдання.
Звідси спосіб номер 3 – полюбити системний рефакторинг процесів. Одне маленьке вдосконалення щодня – запобігає десяткам пожеж та емоційному вигоранню в майбутньому. А величезні резерви мотивації вивільнюються, коли кількість виконаних завданнь перевищує кількість тих, що зʼявляються.
