План чи спонтанність

Я все життя не приймала спонтанність. Чітке, відповідальне планування здавалося єдиним шляхом до цілей – ознакою зрілості та сили. 
А спонтанність виглядала як інфантильна позиція: Прокидаєшся і думаєш – піти в спортзал, попрацювати, чи почекати натхнення? А ввечері – нуль результату й почуття провини, яке тягне в замкнене коло.
Та згодом я побачила іншу крайність. Коли в житті все надто заплановано — ти просто не бачиш того, що саме життя кладе тобі під ноги. Можливості, повороти, зустрічі. А ти – «ні, цього в моєму графіку не було».
Я вже давно шукаю, де проходить межа. І щоразу більше розумію: це як керувати яхтою.
Ти маєш точку призначення. Маєш маршрут. Докладаєш зусиль.
Але між усім цим — має бути повітря.
Простір.
Стихія.
Місце для несподіваного вітру, для довіри, для задоволення від самого шляху.

Поширити:

Facebook
Twitter
Email
Telegram
Категорії
Про мене

Трансформаційний лідер, консультант, ментор.
Більше 15 років працювала на топових посадах в IT.
Розвиваю культуру превентивного управління, допомогаю зайти час та можливості для розвитку.

Підприємець, консультант, ментор.
Більше 15 років працювала на топових посадах в IT.
Розвиваю культуру превентивного управління, допомогаю зайти час та можливості для розвитку.

Subscribe

Підпишись на мене та отримуй повідомлення про вихід нових статей на свй Email